Я хочу почати цю розмову не з визначення надчутливості, не з переліку її особливостей, а з того, чому ця тема для мене важлива.
У роботі з тілом я часто бачу, що багато людей звикли пояснювати свою чутливість як «слабкість», «надмірність», «складність характеру» або нездатність витримувати те, що нібито легко витримують інші. Пояснювати собі й іншим, вибачатися за це та намагатися ставати більш витривалими, зручними, пристосованими.
Але тіло ніколи не фальсифікує свій стан. Воно не бреше, не підлаштовує свою правду під загальноприйняті уявлення про те, що людина «має витримувати та як сприймати». Воно частіше показує інше: систему, яка довго жила в перевантаженні, тонко сприймала світ, багато утримувала всередині й не завжди мала достатньо умов, щоб усе це стало красивим, глибоким і багатогранним досвідом, а не напругою та виснаженням.
Мені важливо говорити про надчутливість не для того, щоб зробити з неї ще один ярлик. І не для того, щоб романтизувати її як «особливу тонкість», піднесеність чи винятковість, яка нібито завжди є даром і не має своєї ціни.
Мені важливо говорити про неї уважно, тілесно й без спрощення – як про спосіб сприйняття, який може бути дуже глибоким, але водночас потребує умов, меж, простору, відновлення та живої опори.
Бо надчутливість не завжди потребує зменшення. Дуже часто вона потребує того, щоб її нарешті перестали виправляти, а почали слухати чуйніше, чути точніше і більше їй довіряти.
І тоді з проблеми, яку треба приховувати або долати, вона може поступово повертатися до стану живої системи, яка шукає більш точний і глибокий спосіб бути у світі.
У ReSensoria я хочу поступово розгортати цю тему – через тіло, нервову систему, біодинамічний погляд, досвід перевантаження, межі, опору й повернення до себе.
Можливо, саме ви є надчутливою людиною, яка довго намагалася пояснити собі, чому світ відчувається так інтенсивно, чому тіло втомлюється швидше, ніж хотілося б, чому після звичайного контакту іноді потрібен час, щоб знову повернутися до себе.
Тоді ця розмова для вас також.
Не для того, щоб додати ще одне визначення без сенсу, а для того, щоб разом шукати мову, опору і більш точний спосіб бути у світі зі своєю чутливістю.
