Після сесії
Більшість людей після сесії помічають:
- глибший вільніший подих;
- більше легкості, простору, балансу та упорядкованості в тілі;
- відчуття спокою, інколи тотального;
- ясність у думках, більш прозоре бачення світу;
- зниження або зникнення дискомфортних відчуттів, що викликані системними захворюваннями;
- полегшення та наявність певної відстані між болем (тілесним й душевним) та його сприйняттям.
Ці відчуття можуть зберігатися годинами або днями, іноді з’являються хвилями. Це нормально: тіло інтегрує зміни у власному темпі.
Після сесії важливо дати собі простір та час: попити води, пройтися повільно, подихати в тому темпі, якій зараз більш доречний для тіла, не поспішати у справах, не завантажувати одразу себе різноманітними задачами та планами.
Все це допомагає інтегрувати набутий досвід і відчути, як тіло знову стає твоїм союзником.
А до поточних справ можна повернутися трохи згодом, маючи вже більш потужний ресурс – ти точно здивуєшся власній наповненості та ефективності!
Коли звертатися знову
- якщо відчуваєш, що тіло знову напружене чи втомлене;
- якщо хочеться глибше розкрити зміни, які почалися;
- якщо є важливі події або періоди сильного стресу та навантаження.
Терапія в ReSensoria – це не «раз і назавжди», а поступовий процес, що підтримує різні етапи відновлення. Ми не намагаємося розкрити руками бутони півоній, бо нам дуже подобається їхнє цвітіння. Натомість ми стаємо дбайливими та терплячими свідками неймовірних змін, що закладені природньою мудрістю.
І в цьому питанні важлива регулярність, про яку ми домовимось індивідуально.
як підтримувати себе щодня
Міні-практики на кожен день
- «Як ти?» – щоденна вранішня практика
- П’ять вільних подихів. Спокійно вдихати й відчувати, як розширюється грудна клітина, не намагаючись поглибити чи подовжити свій вдих або видих. Він є – цього вже достатньо.
- Опора під стопами. Зупинитися на мить і відчути землю, свою вагу, силу, з якою стопи торкаються поверхні – в будь-якій ситуації тобі є на що спертися! Які відчуття при цьому?
- Один вільний рух. Помітити, який рух став легшим, і зробити його усвідомлено, прислухаючись до себе: які емоції це викликає? Сфокусуватися на цьому досягненні та привітати себе з ним!
Все це – маленькі нагадування тілу, що його відчувають та поважають, його потреби почуті та задоволені. І воно прекрасне та унікальне саме завдяки своєму життєвому досвіду!
